Золочівщина. Розсипані перли

Золочівщина - дуже цікавий район з огляду на свою природу й історичні та культурні пам'ятки. Завдяки зручному географічному положенню район має дуже добрі перспективи для розвитку туризму. Звичайно, для цього потрібно створити відповідну інфраструктуру та поширювати інформацію про цікаві та визначні місця в Україні та світі.

Вже у 1180 році в межах сучасного Золочева існувало місто Радече, яке можна вважати попередником Золочева. Сам Золочів вперше згадується у 1441 році, коли польський король Владислав подарував магнату Яну Сенинському кілька десятків сіл, а серед них і Золочів. Завдяки вигідному розташуванню, воно скоро стає важливим торговельним центром Галичини, а 1523 року - одержує маґдебурзьке право.

Замок у райцентрі входить у так звану "Золоту підкову України", що об'єднує чудові ренесансні фортифікації в Золочеві, Підгірцях та Олеську. Золочівський замок - це подовжений чотирикутник, оточений високими валами, укріплений ззовні тесаними кам'яними плитами. На кожному розі добре видно п'ятикутні бастіони, що закінчуються сторожовими вежами. На подвір'ї знаходиться двоповерховий житловий корпус - палац у стилі ренесансу. Поряд з палацом на осі головного входу побудований так званий Китайський палац.

В райцентрі багато місць, що заслуговують на увагу туриста: старовинна церква Миколая та відновлений недавно Василіянський монастир Вознесіння, при якому засновано Василіянський інститут філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Рутського, чудовий бароковий костел та перший в Україні пам'ятник В'ячеславу Чорноволу.

Місто Глиняни - одне з найстаріших населених пунктів Львівщини (перша письмова згадка про нього датується 1379 роком). З ХVIII століття Глиняни відомі як центр ткацького промислу - килимарства.

У містечку Поморяни теж є замок, який тут побудували ще у ХV столітті на місці дерев'яної фортеці, спорудженої в 1340-1350 рр. за наказом короля Казимира Великого. Дотепер збереглись два двоповерхових корпуси і кругла кутова вежа, але вони поволі перетворюються в руїну. Окрім замку, в Поморянах варто оглянути костел та неоготичну будівлю ратуші.

У районі є ще кілька колишніх містечок, які тепер "понижено" до статусу звичайних сіл - Білий Камінь, Сасів, Гологори. Зараз Сасів велике село по дорозі із Золочева на Підгірці. Сасів виник як містечко у 1615 році і отримав маґдебурзьке право вже при заснуванні. З 1638 року тут існувала папірня, на базі якої в ХІХ столітті збудовано одну з найбільших у Європі паперових фабрик, що проіснувала до 1915 року і була знищена під час І Світової війни російськими військами. Сасів був відомий також як курортне містечко, де вже в ХІХ столітті була водолікарня. В селі збереглася дерев'яна церква з ХVIII століття.

Золочівщина віддавна славилася гончарством. Нині давні традиції чорної кераміки продовжують майстри у селах Гавареччині та Шпиколосах.

У селі Підлиссі, яке розкинулося біля підніжжя Білої гори, створено музей-садибу уродженця села поета Маркіяна Шашкевича (1811-1843). А на Маркіяновій Білій горі до сотої річниці від дня його народження, було встановлено великий залізний хрест, який у гарну погоду видно за десятки кілометрів.