Китай на карті Золочева

AVB |
У турі "Замками Львівщини" туристів чекають цікаві несподіванки.

Багато кому з вас, мабуть, відомо про одну з найкрасивіших споруд Золочівського замку -- Китайський палац. Таких специфічних та унікальних за своєю наповненістю палациків у Європі всього три -- у Золочеві на Львівщині, у Санкт-Петербурзі та німецькому Сан-Сусі.

джерело: Україна і час (Наталка Кисіль)
www.portal.lviv.ua/ukrichas/2007/07/05/113357.html

Сьогодні ми вам трохи розповімо про українську маленьку перлинку історії Китаю, яку збудував польський король Ян III Собеський для свої дружини Марисеньки. Вона до заміжжя була придворною французького правителя, а тому розумілася на розкошах. Щоб якось запросити даму серця до себе і взагалі зробити для неї приємну несподіванку, Ян III Собеський розпочинає споруджувати палац. І не шкодує засобів та фантазії...

Чому замок нефотогенічний?

Відвідування Золочівського замку нині організовують численні туристичні фірми. Туроператор "Ельпіда" пропонує своїм клієнтам одразу три замки, як кажуть, "в одному". Золочівський, Підгорецький та Олеський -- це замки так званої "Золотої підкови" Львівщини. Вони відрізняються між собою як за архітектурою, так і за часом зведення. Але кожен по-своєму гарний і цікавий. Ми докладніше розповімо про Золочів та його "родзинку".

Сам замок у Золочеві зведено у 1634 році. Це був саме той період, коли у військових кампаніях на перший план вийшла артилерія. Будівництво великих кам`яних фортець потребувало чималих зусиль і, що головне, часу, а гармати вже тоді спроможні були зруйнувати багато що. Тому і з`явилася необхідність щось змінювати у технологіях фортифікації. Однією з "новинок" стали високі оборонні споруди, аж ніяк не привабливі на вигляд. Хоча, зрештою, коли йшлося про неприступність фортеці, яку споруджували, про жодну естетику та фотогенічність і не думали. Отож і постав Золочівський замок без прикрас.

А час минав... Упродовж віків замок перетворювався з фортеці на королівську резиденцію, панську садибу, в`язницю, навчальний заклад... Нині завдяки старанням меценатів, зокрема народному депутатові Петрові Писарчуку, Золочівський замок відновлено, а саме відреставровано музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї. Однією з його окрас є Китайський палац. Минувши вхідну замкову браму, ви одразу побачите цю споруду -- у біло-рожевих тонах, із шпичастими ротондами.

Мода на "китайщину"

Мода на китайщину з`явилася у Європі давно, ще у середині XVII століття. Можна сказати, що і до сьогодні її впливи відчуваються у багатьох сферах життєдіяльності мешканців Старого Світу. Хоча Схід є Схід, і медитаційно-розважливий дух його радше не характерний, ніж властивий європейським містам і селам. Утім, одна з найдревніших цивілізацій та одна з найбільших за площею (і найчисленніша за кількістю населення) держава нашої планети таки умістилася на невеличкому клаптику Галичини. У мініатюрному поданні.

Перед входом до палацу бачимо гарні клумби з трояндами й іншими кущами. А відтак посеред квітів і зелені можна розгледіти кам`яний символ чи то сніговика, чи то чоловічого дітородного органу. Екскурсовод обов`язково запитає, які саме асоціації викликає у вас ця скульптура. Цікаво, що туристи, залежно від уяви і "у міру своєї розбещеності", називають цей витвір ведмедиком, мавпочкою, колобком на пеньочку, хлібним рогаликом, тим же сніговиком чи фалічним символом. У підсумку гід усім допитливим пояснить, що взагалі-то невідомо, що саме означає ця дивна фігурка, а тому, мовляв, "хто собі що побачив, то так воно і є".

Далі у "райському саду" (так тут іменують частину території, яка озеленена) бачимо мармуровий бюстик китайця та специфічну альтаночку з увігнутим донизу хвилеподібним дашком. У таких місцях, як пояснює екскурсовод, китайці любили проводити свої чайні церемонії і релаксувати, а у їхніх розмовах в той час не могло бути нарікань на нещасливу долю і, взагалі, жодного негативу. Нам, наголошують туристи, варто було б теж повчитися так проводити час.

А що всередині?

У самому палаці фотографувати заборонено. Зали, облаштовані у ньому, обвішані різноманітними картинами, портретами та гобеленами. На численних етажерках -- унікальні експонати китайської культури. Окрема кімната присвячена тим країнам, що сповідують буддизм. Знимкувати тут не можна, оскільки господарі побоюються, що унікальні у світі речі можуть бути скопійовані. Ми свідомо не деталізуватимемо про них, щоб зберегти інтригу.

Одне слово, побувати у цьому чуді людських рук, поза всяким сумнівом, варто. Тим паче, що це недорого, близько і, здається, дуже привабливо. Поки літо, час відпусток і цвітіння, не проґавте такої можливості.

Коментувати